Це ніби хтось підкрутив звук усередині тебе — і він не зменшується. Навіть коли день спокійний, навіть коли немає загроз. Усередині все одно щось стискається…
Це не просто “страшно”. І не обов’язково “паніка”. Тривожність — це очікування небезпеки, навіть коли її немає. Це постійна готовність реагувати, жити “на напоготові”.
Найчастіше — вона не виникає в одну мить. Це накопичення. Подій, які не були прожиті. Почуттів, які доводилось пригнічувати.
Тривога — це не “частина характеру”. Це реакція психіки, яка колись допомогла тобі вижити. Але зараз вона вже не захищає — лише виснажує.
Регулярний сон, контакт із близькими, сповільнення, “щоденник тривог”, практика самопідтримки. Але головне — дозволити собі не витримувати це наодинці.
Це не означає — стати безтурботним. Це означає — не бути постійно напоготові. Тривога не робить тебе слабким — вона робить тебе втомленим. І саме тому підтримка, розмова, сповільнення — це шлях до повернення себе.
Якщо впізнаєш себе — не залишайся один. Звернись за допомогою. Ми працюємо в Києві та онлайн.




