Коли жінка уникає проблем у стосунках і тікає від того, про що домовлялись?

Знаєте… у психотерапія, тривожність, емоційне вигорання, самопідтримка, відновлення, внутрішній спокій – усе це часто звучить красиво, а в житті набагато простіше: двоє людей сіли поговорити, але розмова чомусь не відбулась. Наче хтось всередині злякався першого ж дотику до правди.

Як це відчувається?

Вона ніби поруч, але присутність її якась уривчаста. Руки холодні. Погляд бігає. Ви запитуєте щось м’яке – і одразу бачите, як вона замикається. «Потім», «я не хочу про це», «я втомилась»… і між вами стає так тихо, що чути, як вона намагається триматися, щоб не розпастися. Ви обидва домовлялись бути відвертими – а виходить зовсім інакше.

Що за цим стоїть?

Я за багато років бачив, як жінки тікають не від партнера – а від власного страху. Страху бути знову непочутою. Страху, що сварка зламає те, що ще тримається на нитці. Страху, що сказані слова стануть остаточними. І, чесно кажучи, інколи вони тікають від втоми. Від довгого досвіду домовленостей, які ніхто не виконував… або не так виконував. Одна клієнтка якось сказала: «Я тікаю, бо якщо скажу все вголос – буде або кінець, або початок, а я не готова до жодного». І я тоді подумав: як же часто ми боїмося саме змін.

Коли стає важко?

Коли вона знову вибирає мовчати. Коли другий день підряд з’являється дистанція. Коли ви питаєте: «Що не так?» – а вона лише знизує плечима. Коли ви ніби відчуваєте, що могли б бути опорою, але не знаєте… що саме вона хоче почути? Коли здається, що будь-яке слово може бути неправильним. Коли повторюються одні й ті самі сцени – відступ, замовчування, уникання – і обом вже від цього важко.

Про наслідки для жінки?

Наслідки приходять не одразу. Вони накопичуються… як туман. Коли жінка довго уникає складних розмов – вона втрачає контакт не лише з партнером, а і з собою. Починається виснаження, такий собі внутрішній «перекис» емоцій. А головне – запускається повторення сценарію. Нові стосунки, нова людина – а реакція та сама. Той самий страх, та сама втеча. І вона вже не розуміє, це проблема в ній чи в партнері. Хоча найчастіше – у невисловленому. У словах, які так і не були сказані. Бо те, що жінка не проговорює вголос, вона носить у собі роками. І це болить.

Що партнеру важливо знати?

Чоловік поруч може справді хотіти дати їй безпеку… але не знати як. Не здогадатися, що їй потрібно не рішення, а визнання її переживання. Не зрозуміти, що вона тікає не тому, що не хоче контакту, а тому що боїться втратити рівновагу. Чоловіки часто питають мене: «Що їй сказати?». І я інколи відповідаю… дуже просто: «Скажи їй: я бачу, що тобі важко. Я не тисну. Я поряд. Скажи мені, коли зможеш». Або: «Я хочу почути тебе. Не щоб посперечатись, а щоб зрозуміти». Або навіть: «Мені важливо знати, що в тебе всередині. Ти мені важлива». Люди часто думають, що потрібні складні формули. Але ні. Потрібні прості живі фрази, які дають відчуття тепла, а не контролю.

Що може допомогти?

Допомагає не поспішати. Допомагає м’яка присутність. Допомагає коли партнер не «вимагає розмови», а лишає простір: «Я тут. І нікуди не діваюсь». Допомагає коли жінка чує, що вона не одна у своїх страхах. І допомагає, коли обидва можуть хоч трохи бути чесними… хоча б про те, що їм зараз страшно.

Кілька слів наостанок

Я бачив сотні історій, де втеча зруйнувала близькість. І бачив десятки, де м’який, простий контакт повертав двох одне до одного. Ми всі інколи тікаємо. Це нормально. Головне – мати до кого повернутися… коли стане трішки легше. І мати слова, які нарешті скажеш вголос.

Якщо вам зараз важко проживати стосунки, якщо здається, що все крутиться по колу – у центрі AlmaSpace можна говорити про це спокійно. Онлайн або очно в Києві. Без тиску, без оцінок. Просто щоб знайти опору.