«Панічна атака — це не примха. Це крик тіла, яке не знає, як інакше попросити про допомогу»
Буває, все здається спокійним — ти сидиш на кухні, п'єш чай. І раптом — наче хвиля накриває. Серце б'ється, як шалене, долоні мокрі, не вистачає повітря. Страх. Паніка. І ти не розумієш, чому.
Якщо тобі знайомий такий стан — знай, ти не один. Панічні атаки відчувають мільйони людей. І кожен із них — не "слабкий", не "ненормальний", не "вигадує". А просто намагається вижити в умовах, які тіло вважає небезпечними.
Можливо, справа ось у чому...
Панічна атака — це раптовий напад сильного страху, який виникає без явної загрози. Це ніби сирена всередині тебе, яка сигналізує: «Біжи!» — хоча небезпеки немає.
Тіло реагує миттєво:
Але головне — це відчуття, що зараз станеться щось жахливе. Люди часто описують це як:
«Я думав, що вмираю»,
«Мені здавалося, що зараз зійду з розуму»,
«Було відчуття, ніби зникає реальність».
І хоча триває атака зазвичай від кількох хвилин до пів години — страх її повторення залишається надовго.
Панічна атака — це не тільки про тіло. Це ще й про досвід:
Тіло — це не ворог. Воно просто звикло виживати.
Оксана, 34 роки. Перший напад — у маршрутці. Її вивели на повітря. Всі аналізи — в нормі. Але страх повернення залишився.
На сесії:
«Я не живу. Я тільки чекаю, коли знову накриє»
Через пів року терапії — знову їздить маршрутками. Але головне — вчиться довіряти собі.
Це не вигадка. Це спосіб організму сказати: «Я більше не витримую»
Панічні атаки — не вирок. Це сигнал.
Це потребує часу. Але шлях є.
Ти не божеволієш. Ти просто втомився тікати. І це можна зупинити.




